Одесский форум.Форум Одесса.

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Одесский форум.Форум Одесса. » Форум Туризм » Яка буваэ риба.


Яка буваэ риба.

Сообщений 1 страница 3 из 3

1

Рибалки рибалкам. Народні прикмети . Корисні поради рибалкам. Яка буваэ риба. Всього потроху для рибалок. Рибалка. Календар риболова. Рибальскі страви.
Рибальський гумор .
Щука — хижак ненаситний і невтомний.

Осінь — найкраща пора для спінінгістів. На різні блешні щука ловиться до самого льодоставу. Вона, як і карась, не дуже вибаглива до чистої води, принаймні так кажуть іхтіологи. її зустрічають навіть на узмор’ї — в каламутній, навіть дещо солоній воді. Але риба ця надзвичайно чутлива до насиченості води киснем, тому взимку, коли на стоячих водах буває задуха, щуки майже всі гинуть першими.

На які ж блешні найкраще ловиться щука: коливальні чи обертові? Тут немає єдиної думки навіть у най-досвідченіших рибалок. Проте вважають кращою блешнею ту, яка за своєю грою у воді найбільш схожа на живу рибку.

Ще одна перевага осіннього лову в тому, що можна впіймати надзвичайно велику рибу. Голод піднімає з місця, з найтемніших куточків дна і примушує шукати їжу старих велетенських рибин.

Пожовкли і пригнулися до самої води міцні стебла рогозу. Безтурботний влітку мальок перетворився на спритну, обережну рибу. Спробуй схопити її! Ось і бродить зубаста господарка водойм голодна і люта. Підкиньте такій будь-якого живця, дайте їй заковтнути і виводьте красуню на берег. А коли ви підсікли велику щуку, ніколи не забудете той азарт, ту солодку тривогу, те напруження усіх м’язів, той погляд, який кидаєш на всі сторони — чи бачать інші? — і те величезне почуття гордості, коли, нарешті, вона опиняється на березі і стрибає по ньому, наче живе срібне колесо...

РИБА — ДЕЛІКАТЕС

Рибалки кажуть: нема кращого м’яса, як свинина, а риби — як линина. Але не всі знають, що у наших водоймах водиться риба, м’ясо якої смачніше за линину, а її печінка — справжній делікатес. Це — минь, най-жадібніший і найненажерливіший хижак з усіх прісноводних риб. В глухі осінні, та й зимові ночі, в повній темряві він розгулює по дну великих і малих річок і поїдає все живе, що рухається і трапляється йому на шляху.

Взимку переважна більшість прісноводних риб впадають у сплячку. Найміцніше засинає відомий ледар — лин. Він навіть заривається у мулг щоб тепліше було і не дуже турбували сусіди. А коли випадково проковтне вашого мотиля чи черв’яка і опиниться на гачку, то, немов напівсонний тюхтій, вибирається з води і лежить на березі, так і не прокинувшись.

Минь — чи не єдина риба наших річок та озер, яка не боїться холоду. Навпаки, холод і темрява для неї найвірніші спільники. Вона погано сприймає тепло і не любить сонячного світла. При температурі води вище 15 °С ця риба скочується у глибоководні ями, ховається у берегових норах або під корчами і майже не їсть.

І тільки восени після помітного похолодання води знову стає рухливою і ненажерливою.

Ловлять минів донними вудочками або, як кажуть, донками. їх ставлять звечора і протягом ночі перевіряють не менше трьох разів, оскільки спостерігаються три періоди особливо інтенсивного клювання: перші дві години після настання темряви, близько двох годин ночі і особливо за півтори-дві години перед світанком. Найкраще ловиться миньок на живця, коли ж його немає (восени важко впіймати малька) — на гачок нанизують три-чотири великих черв’яки.

Минь чутливий до фаз місяця: погано ловиться при повному місяці і на молодику, значно краще бере в періоди першої чи останньої чверті місячного диска.

КАРАСЬ

Карась — найпоширеніша риба наших стоячих водойм. Де його тільки немає. Ось біля дороги болітце — води в ньому по коліна, жаби кумкають, машини звертають до нього — змити дорожню пилюку... Дивишся, бредуть до нього хлопчаки із сусіднього села. Підійшли, розмотали саморобні вудочки, закинули їх у брудну воду і через деякий час почали виважувати на берег невеличкі, сріблясті на сонці скельця. Знайте, то карась.

Одного разу на будівництві об’єкта трапилась така історія. У величезному металевому кориті, що стоїть на кожній будові з водою для приготування цементного розчину, збиралася вода. Одного разу хтось із хлопців нахилився над ним, щоб вимити руки після обіду, і не повірив своїм очам: над білим від цементу дном, над поіржавілим дротом та всіляким сміттям поволі плавали карасі!.. Минув деякий час, рибки стали .улюбленцями будівельників: їм зсипали рештки хліба, відганяли любителів поласувати смаженими карасями. Прийшли морози. Якось вранці побачили: корито затягло льодом. Поспівчували рибкам і забули про них — справ і без того чимало. Яке ж було здивування, коли навесні, як зійшов сніг і сонце розтопило товсту прозору кришку на кориті, всі побачили товстенькі темні спинки, щільно притулені одна до одної, і з десяток хвостів, що плавно ворушилися в зеленуватій воді.

Траплялися випадки, за свідченням Л. П. Сабанєєва, що карасів знаходили живими в мулі майже висохлих озер.

Найкращий час для ловлі карасів — червневі і липневі дні після його нересту. У серпні він клює дещо слабше. Майже всі рибалки сходяться на тому, що найактивніше карась клює вранці, до схід сонця. Іноді, у жаркі дні, карасі виходять бавитися на прогріті місця," тож беруть і опівдні. Карась — риба лінива, малорухлива, невибаглива до їжі — завжди відшукує щось у мулі. Отже, коли ви облюбували собі місце та ще й принадили чимось запашним, можна сподіватись на улов.

На що тільки не бере карась! Звичайно ловлять його на черв’яка, хліб, тісто. Цікаво, що є такі ставки, де він клює переважно на хліб, а є такі, де ловиться тільки на черв’яка. Цю його особливість треба брати до уваги, щоб не залишитися без улову. Добре до хліба домішати якісь пахучі речовини: олію тощо. Люблять карасі й опариша — личинку звичайної мухи. Наживку треба опускати на 10—15 см від дна, а в теплі дні, коли риби плавають поверху, ловити треба в півводи.

Де живе карась?

Він дуже любить мулисті водойми, які позаростали очеретом, травою. Мені доводилося спостерігати, як ловили карасів на Київському морі. У густому очереті викошували невеликі віконця і туди закидали наживу. Карась йшов чималий — завбільшки у одну-дві долоні.

Наживку він бере дуже обережно. Спершу поплавець здригається, ледве похитуючись на гладенькій поверхні, потім занурюється навскіс у воду. Тут і треба підсікати, але дуже м’яко, інакше можна розірвати губу рибі і залишитися ні з чим.

Для ловлі карася використовують легкі, гнучкі вудочки, завдовжки 3 м. Жилку треба мати найтоншу. Поплавець повинен бути легким і надзвичайно чутливим, гачок теж добирають маленький, як називають його рибалки — «ковтунець».

Карась досить сильна риба, незважаючи на його млявість. У воді дуже опирається, тягне вниз на дно — тому виважувати його з води треба обережно, не поспішати, дати йому трохи втомитися.

Коли ви вже з уловом, найсмачніше приготувати карасів у сметані.

В’ЯЗЬ

Ох, цей хитрун, в’язь. Скільки прикрощів він завдає риболовам. Не кожний вміє його ловити. Ось на відбої берегової течії сплески великих рибин. Це розважаються в’язі, підбираючи на бистрині комах, вимитих водою з берега хробаків та личинок, насіння хлібних злаків, трав. Проте варто підійти ближче — сплески припиняються.

В’язь — житель придонних шарів води, тому його ловлять з дна. Навесні він іноді виходить на мілину, але завжди далеко від берега. Полюбляє перекати, особливо ті, що межують з глибокими місцями.

Риба ця всеїдна. Навесні основний її корм — хробаки та риб’яча ікра, влітку — личинки комах (мотиль, опариш тощо), хрущі, коники. Охоче бере дрібну рибу і часто ловиться на спінінг, азартно атакуючи малу обертову блешню. З рослинної їжі любить парений горох, пшеницю та нитчасті водорості (зелень).

Для ловлі використовують поплавцеві вудочки, донки, спінінг. Ось ви ловите рибу на своєму постійному місці, добре його принадили і раптом метрів за десять нижче за течією з’явились сплески. Це в’язі поїдають принаду, віднесену течією вниз. Наберіться терпіння. Рано чи пізно ваш поплавець або кінчик донки здригнеться. Підсічений в’язь дві-три секунди стоїть на місці, немов роздумує: що ж трапилось? Потім з великою силою кидається вправо, вліво, енергійно опирається і завдає багато приємних хвилювань риболову.

Ловити в’язів цікаво. Не тільки тому, що це велика,сильна і красива риба, а й тому, що вона дуже хитра і обережна.

Звичайно підсічену рибу намагаються підняти на поверхню. Вважають, що тоді вона прихопить зябрами повітря, швидко почне засинати і не опиратиметься. З в’язем цього ніколи робити не можна. По-перше, наверх його підняти важко, по-друге, біля човна чи берега він робить такі викрутаси, що може порвати жилку або поламати кінчик вудочки чи спінінга. Найкраще провести його по дну до берега і, давши ковтнути повітря, підвести під нього підсаку.

ВЕРХОВОДКА

Дивно, що й досі серед рибалок існує презирливе ставлення до верховодки: ет, мовляв, її ловити—дитяча забава!

Верховодка — це рибка завдовжки 10—15 см. Від інших вона легко відрізняється чорною із зеленкуватим полиском спинкою. Тримається зграйками у верхньому шарі річкової води з повільною течією, на заводях, в озерах, нерідко і в ставках. Під час мрячної холодної погоди, а також вночі опускається глибше. Ловиться майже цілий рік, навіть взимку можна натрапити на зграйки верховодки. Харчується дрібними водними організмами. Великі особини віддають перевагу комахам.

Поплавцева вудка для ловлі верховодки має бути легкою з волосінню не товще за 0,15 мм, поводком діаметром 0,08, гачком 2,5 або, як його частіше називають, «ковтунцем». Поплавок вибирають дуже легкий — з пінопласту, кори берези, пір’я птахів. Глибина занурення наживки не повинна перевищувати 10—15 см.

Ловиться ця рибка на дрібних черв’яків, опариша, мотиля і навіть на мух. З рослинних принад використовують хлібну м’якушку, скачану в маленьку кульку, а також тісто. Але така нажива вимагає від рибалки миттєвої реакції, своєчасного підсікання, бо кульки швидко розкисають у воді і злітають від ледь помітного дотику. Тим, хто не може покластися на свою реакцію, рекомендуємо ловити на наживу, що міцно тримається на гачку.

Верховодка бере принаду жадібно, часто само-підсікається, схопивши її, починає нести вбік від інших рибок. Тому миттєво треба робити плавне й легке підсікання в напрямі, протилежному рухові рибки. На гачку вона ходить жваво і чинить чималий опір. Ловля її приносить велике задоволення. Дуже смачна ця рибка смажена на олії, а в’ялена — просто чудова.

ГОЛОВЕНЬ

З цією рибою і одним із способів її ловлі я свого часу познайомився на річці Ірпінь. Була тоді вона з чистою водою і тихою течією, а навесні у повінь ставала бурхливою. Клювали в тих місцях окуні, плітки, траплялися й чималі карасі. На березі, під розлогим зеленим кущем,— а було це в травні — помітив чоловіка, який прямо-таки скрадався до берега, маскуючись у буйній рослинності. Що за чоловік? Чого він крадеться?

Я перекинув вудочку ближче до незнайомця, щоб придивитися до таємничих маневрів. Саме почали клювати окуньки та карасики розміром з долоню — я переключився на них. Раптом трохи нижче за течією, метрів 10—15 від чоловіка побачив, як завирувала вода, щось велике вистрибнуло із неї і з плескотом знову впало у воду.

Не витримав і тихенько підійшов до нього. В руках у чоловіка побачив довге вудлище, яке він тримав близько до води, щоб не дуже лякалась риба. Думав, що рибалка сваритиметься, але він виявився балакучим і незлобливим. Ловив головнів на хруща. Настромлював наживу на гачок, починаючи з голови до хвоста, залишаючи трохи відкритим жало. Вудлище з котушкою, на яку намотано жилки метрів з ЗО. Тихенько закидає у воду хруща, течія повільно несе його вниз, жилка розмотується — і в певному місці біля напівзатопленого куща обов’язково вискакує чималий головень. Чоловік розкрив мішечок і показав здобич — близько 8 штук двокілограмових і більших рибин.

Я все мотав на вус і планував наступного вихідного ловити вже на таку снасть, як у нього. І ось я, нарешті, знову на березі Ірпеня з майже такою ж снастю. Місце, де ловив чоловік, було не зайняте і, негайно цим скориставшись, я кинув речі під той самий кущ. Метрів за 15 від мене вивернулася чимала рибина. Серце затріпотіло у передчутті рибальського щастя.

Швиденько налаштував снасть, наживив хруща і закинув вудочку. Хрущ тихенько, наче живий кораблик, поплив за течією, тріпочучи у воді крильцями, наче вітрилами. Попустив жилку. Все далі й далі пливла велика комаха. День тихий, сонйчний, трохи аж парний. Річка — паче скло, жодної хвильки.

Раптом на плесі під самим хрущем зробилася вирва у темній воді, наче хтось зробив добрячий ковток, і я відчув сильний ривок. Вудлище спружинило — у воді колами ходила велика риба. Поволі почав підтягувати її до берега. Ніби йшла смирно. Раптом вискочила з води, шмигонула вбік, знову вискочила і знову, впавши у воду, потягла гачок у сторону. Жилка не витримала навантаження і розірвалася. Той кінець, на якому була риба, засичав у воді сердито, як кинутий недопалок, і назавжди зник з моїх очей. А пізніше, втамувавши хвилювання, оглядаючи снасть, я побачив, що кінчик вудлища тріснув. Отакий був мій перший головень, і хоча пізніше я чимало повитягав їх із води,— цей перший ніяк не йде з пам’яті. Та й кажуть рибалки, що перша риба — найбільша, найкраща, найважча. Додам від себе: найдовше лишається у пам’яті.

Що ж це за риба така?

Той, хто дивиться на рибалку тільки через призму спорту, одержить від неї величезне задоволення: головень своєю силою може поступитися хіба що сазанові. У нього товстий лоб, широка спина, міцні плавники, могутній хвіст. Ця рибина наче створена для боротьби.

В сонячну теплу погоду тримається головень біля поверхні води, у затінку дерев, що нависають над річкою, під кущами. Трапляється він і на течії посередині нешироких річок. Дуже лякливий і обережний. В похмурі дні тримається дна, глибоких ям. Водиться в невеличких, але глибоких рівнинних річках. Ловиться з ранньої весни до пізньої осені. Найкраще клює в червні і липні.

Головень всеїдна риба. Бере на черв’яка, картоплю, тісто, хліб, горох, парене зерно, сир, навіть на вишню та сливу. Ласує багатьма видами комах, у тому числі і невеличкими жуками, що потрапляють у воду.

Цікаво ловити головня на штучну мушку. Любителі цього виду спорту — лову нахлистовим вудлищем, якщо вони вміють непомітно підійти до берега і далеко закинути наживку, мають всі шанси на чудовий трофей.

Головня іноді називають королівською рибою, бо дуже часто доводиться кланятися йому або навіть підповзати до місць його стояння.

http://s4.uploads.ru/t/h9JVX.png
http://s4.uploads.ru/t/wSHNc.png
1 — синець,

2 — бистрянка,

3 — єлець,

4 — лин,

5 — вирозуб,

6 — щипавка,

7 — гірчак,

8 — амур білий,

9 — тюлька,

10 — підуст,

11 — карась срібний,

12 — сом,

13 — риба-голка,

14 — пуголовка зірчаста,

15 — марена,

16 — вугор,

17 — бичок-бабка,

18—сазан (короп),

19 — лящ,

20 — бичок-цупик,

21 — бичок-гонець,

22 — бичок-кругляк,

23 — бичок-головань,

24 — судак.

http://s5.uploads.ru/t/Cjrm4.png
http://s5.uploads.ru/t/bhH2d.png
1 — головень,

2 — білоглазка,

3 — верховодка,

4 — окунь,

5 — пічкур,

6 — білизна, жерех,

7 — щука,

8 — умбра,

9 — плітка,

10 — носар,

11 — бобирець,

12 — краснопірка,

13 — чехоня,

14 — рибець,

15 — стерлядь,

16 — вівсянка,

17 — гольян,

18 — товстолобик,

19 — гольян озерний,

20 — голець,

21 — йорж,

22 — колючка триголкова,

23 — колючка дев’ятиголкова

24 — в’язь,

25 — густера,

26 —в’юн,

27 — карась золотий,

28 — минь,

29 — сомик карликовий.

Яка буваэ риба.

Отредактировано gosha (2013-09-13 03:30:20)

0

2

ЧЕХОНЯ

Про чехоню рибалки невисокої думки: за що її поважати? Спіймаєш, вимучишся, а там самі кістки, до яких трішечки м’яса приросло. У юшку не годиться та й не підсмажиш її. Можливо, вони й мають рацію, але у в’яленому вигляді чехоня — справжній делікатес. Повисить на сонці, а янтарний жир так і капає з хвоста, риба починає наскрізь світитися...

Чехоня — мешканець відкритої глибокої води. Здебільшого тримається на течії. Влітку часто піднімається на поверхню, де полює на комах і навіть на дрібну рибку. Улюблені місця — глибоководні- бистрини поблизу вирів, місця під кручами, вкритими вербами, з яких і падають у воду комахи.

Близько до берега чехоня не підходить, звичайно тримається зграями на середній і швидкій течії в річках та на великих плесах у водосховищах.

Порівняно з іншими рибами чехоня багато рухається. Будова її тіла відрізняється від інших водяних мешканців: воно подовжене, дуже стиснуте з боків. Незважаючи на рухливість, чехоня тримається, як правило, у одних і тих же місцях. Тому, якщо вам потрапила одна риба і кльов припинився, треба лише набратися терпіння.

Наживку чехоня бере різко і деякий час дуже опирається на гачку. Ловиться на донну та поплавцеву вудочку. Велика риба іноді хапає й блешню. Найкращий час для лову—весна і кінець літа, коли чехоня добре клює на запарену крупу. На відміну від інших риб харчується і в спекотні дні. Кидається на наживку жадібно. Не полохлива. Звертає увагу на все, що пливе по воді і схоже на корм, завдяки очам, разташованим не з боку голови, а ближче до верху.

Чехоня масою до 1 кг і більше — здобич рідкісна. Звичайні риби завдовжки 40—50 см і масою до 800 г.

СИНЕЦЬ

Ця риба викликає значний інтерес у багатьох рибалок-любителів. Вона менш поширена, ніж, скажімо, краснопір або густирка. Синець — риба середніх розмірів, завдовжки 35—40 см. Мешкає у водосховищах та річках. Віддає перевагу помірній течії, любить ями та перекати, клює до кінця жовтня і в листопаді. При похолоданні активніше бере у півводи.

Було це за день до Нового руку. Ми ловили рибу на Козинці, там, де річка впадає в Дніпро і створює невелике гирло з ледве помітною течією. Весь день риба клювала мляво. Попадалися невелика плітка та окунці. День видався тихий, похмурий і теплий. І раптом під вечір, коли треба було вже збиратися додому, сторожки на зимових вудочках почали то підніматися, то опускатися. Ми знали, що наживка лежить на дні. Але засікти рибу не вдавалося. Що таке? Вирішив спробувати половити у півводи. Наладнав вудочку, почепив мотиля, опустив наживку... І відразу різкий кльов. Підсік. Відчув на жилці щось важке і ось уже великий синець забився на льоду. Налагодив другу вудку — знову чималий екземпляр. Приятелі теж стали ловити за моїм способом і теж успішно. Засиділися так, що й сторожка не стало видно, адже зимовий день короткий. Почали підсікати всліпу — і за кожним разом відчували рибу на гачку. От, якби було підсвічування! — шкодували ми.

А виявляється, що ополонку можна було підсвітити зовсім просто. Для цього футляр циліндричного кишенькового електричного ліхтарика надівають на тильний кінець вудлища. На контактах закріплюють мідні дротинки, які припаюють до лампочки: один кінець до цоколя, другий — до контактного виступу. Після цього тоненькою ізоляційною стрічкою прикріплюють лампочку до кінця вудлища.

ОКУНЬ

Окунь клює майже протягом року. Взимку найкраще бере на мотиля, але часто хапає і маленьку блешню. У темній воді ловлять на білу блешню, у світлій — на жовту, проте можна і на мормишку. При поганому кльові краще ловити на маленький гачок, при хорошому... Та чи парто тоді думати про розмір гачка? Добре клює — лови на який хочеш, тільки підсікати встигай!

Риба ця всеїдна і дуже ненажерлива, але його меню різниться за порами року.

Черв’яків після повені, за першого тепла шукайте під листям. Бере хижак на живця — пічкура, щіпавку, а також на маленьку блешню.

Ловити найкраще між кущами у просвітах. Слід мати на увазі, що окунь знаходить корм по нюху, тому рекомендується застосовувати пахучі принади.

Кожна жилка — для своєї пори року. Скажімо, влітку для великого окуня застосовують жилку перерізом 0,3 мм, а нзимку й гіганта можна витягти на лід жилкою 0,12 і иаиіть.0,08. Дехто з риболовів віддає перевагу зарубіжним жилкам. Вони міцні, але на вузлах часто рвуться і поступаються вітчизняним. Добре себе зарекомендували брянська і клинська жилки.

На великого окуня бажано чіпляти гачки ковані і не ламкі (це легко перевірити, притиснувши борідку до цівки), на середнього — ті, що є в продажу. Деякі риболови віддають перевагу гачкам виробництва заводу «Сокіл» і не помиляються. Якщо у вас насадка — мотиль, краще користуватися гачками з довгою цівкою.

Поплавець для окуня підійде як чутливий, так і грубіший. Ця риба заковтує наживу дуже глибоко — в цьому, мабуть, давно переконалися ті, хто ловив окуня. Тому багато риболовів користуються звичайним поплавцем, виготовленим з пір’їни, на яку насаджено корок чи кулька з пінопласту. Дехто надає перевагу поплавцям власного виготовлення з кори осокора. Проте треба завжди добре вивіряти: поплавець повинен на дві третини занурюватися у воду. Тягарець кріплять за 15—20 см від гачка. Поплавець має відповідати наживці: чим вона легша, тим менший поплавець і навпаки.

Вибір способу лову залежить від самого риболова: його індивідуальності, характеру, вдачі тощо. Але є найпоширеніші, якими користуються багато рибалок.

Найпростіший спосіб і найпопулярніший — ловля на поплавцеву вудку. Його використовують на ставках, озерах, старицях, затоках, на річках, де слабка течія. Взимку ловлять коротким вудлищем із сторожком чи маленьким поплавцем.

Є ще прямовисне вудіння з човна, де не можна застосувати поплавець. Цей спосіб ще називають «ловити на тінь». Коли добре припікає сонце, на човні виходять на місце з піщаним дном й глибиною до 2 м, виставляють човен так, щоб тінь від нього була збоку, і закидають туди наживку. Через деякий час у затінок збираються мальки, потім крупніша риба і, нарешті, підпливають окуні.

Показник клювання — чутливий кінчик вудочки. Для цього способу треба ретельно вибирати снасть.

Де найкраще ловити? Рано навесні чималі зграйки окунів деякий час відгодовуються біля берегів на глибині до 1,5 м. Наприкінці травня вони скупчуються на своїх постійних місцях. Влітку окунь вибирає ділянки з тихою течією, де на дні є корчі, каміння, водорості, завали. Тут він підстерігає здобич і відпочиває. Великі окуні люблять глибокі місця в густих заростях.

Найкраще окунь ловиться зранку, але в похмуру погоду клює й протягом дня. Коли сонце дуже припікає, клювати перестає. Проте не втрачайте надію і в спеку. У цей час його можна ловити серед кущів, напівзатоплених у воді, у просвітах очерету. Все залежить від вашого уміння, винахідливості і терпіння.

СУДАК

Вперше я побачив судака на Десні. Ми з приятелем ловили лящів на донки. Течія в річці сильна, якщо зайшов по груди — може збити з ніг. А тут бачимо: від протилежного берега вирулює на бистрину човник-довбанка. В ньому сидить дід і править вузеньким веслом. Подивувалися ми його спритності: тут і молодший на двох веслах не вигребе, а старий... А коли дід порівнявся з нами, ми побачили: однієї руки у нього не було! Дід гріб поволі і якось дивно сіпав у бік головою.

- Бідолаха...— зітхнув я.— Мабуть, з війни — контузія...

— Ага... — якось неуважно відповів приятель, вдивляючись прискіпливіше, і раптом, щось побачивши, зашепотів: Дивись, дивись! Так він же ловить на доріжку!

Справді. Кінець жилки дід затис у зубах, трошки намотав її на руку і веслував собі. Не встигли ми отямитись від здивування, як старий занімів, застиг із піднятим веслом і якось рвучко відкинув голову у протилежний бік, а потім, кинувши весло на дно човника, заходився єдиною рукою намотувати жилку. Нарешті, під човном закипіла вода, старий якось гикнув від натуги і перевалив у човен велику рибину.

Такого ми ще не бачили і, коли човник ткнувся носом у мул, кинулися до нього. Тремтячою рукою дід запалював цигарку, а на дні, вигинаючись у різні боки, сріблилася рибина. Чимось вона була схожа на великого окуня, чимось на щуку. Видовжені тіло й голова, великі плавники. Таке було враження, ніби взяли щуку і трохи здавили її з голови і хвоста. Сіро-зелена спина, білий чистий живіт...

— От і вполював судачка...— хитро мружачись,— сказав дід. А ми вже знаходилися біля його снасті. На дні кільцями лежала звичайнісінька груба жилка, а на її кінці блищало щось на зразок сплющеної консервної банки з прилаштованим гачком. Дідок з гордістю підтвердив: так, сам зробив. А навіщо купувати? Кажуть, що на саморобну снасть краще клює! От, як бачите...

Це трапилось влітку. Проте ловиться судак у будь-яку пору року: навесні — після скресання льоду і до нересту, влітку — в червні, липні, восени і взимку. Цікаво, що під час переслідування малька він так захоплюється погонею, що іноді вискакує.на мілину. Насадку бере різко, рішуче.

Наживкою для судака в основному служить живець. Дуже любить верховодку. На широку білу рибу — густирку, плітку, підлящика бере дуже рідко. Найцікавіше ловити його на маленькі, добре відполіровані блешні.

Найкраще ловити судака спінінгом, але користуються донками, навіть поплавцевими вудочками з міцною жилкою, металевим поводком і великим поплавом. Ловлять його також на жерлиці, на доріжку.

Судак любить швидку течію, чисту воду і глибину, тому в річках його треба шукати в глибоких ямах, завалених корчами та камінням.

Полює він, причаївшись у засідці, де чекає на свою жертву, але, захопившись, може вийти на мілкі місця з піщаним дном, на коси. Останнім часом багато рибалок використовують борідку, прилаштовану біля блешні чи тягарця.

У воді судак завжди здається більшим і важчим, ніж є насправді, бо він сильно опирається, та в цьому йому допомагає швидка течія. Так що не поспішайте з висновками. Виводити на берег судака треба повільно, бо біля берега він починає битися, але витягнутий з води — одразу засинає.

Кажуть: у судака вдача така: проспиш — прогавиш. Якщо хочете мати смачний трофей, на вибраному вами місці треба бути до схід сонця.

Ловиться судак і вночі, особливо в другій половині. Риба ця чутлива, тому на березі треба поводитися без зайвого шуму. Виходить полювати він і ввечері перед заходом сонця і після заходу.

Деякі рибалки радять ловити його в цей час на живця, а не на блешню. Мотивують це тим, що, мовляв, вдень він наїдається і стає перебірливим до їжі. Але вважати це за правило сумнівно, бо трапляються судаки на блешні з повним шлунком риби.

ПІДУСТ

Підуст — цікава і сильна риба. Живе на самому дні. Має загострену нижню щелепу, вкриту роговицею. Спина темна, боки світлі. Хвостовий та спинний плавці сірі бо темні, інші — червонуваті. Тіло продовгувате, нагадує іл формою брусок. Снасть для лову цієї риби треба мати міцну, бо здобич може поламати гачок або порвати поводок.

Риба зграйна. Любить бистрину з твердим дном. До берега майже не підходить. Місце лову бажано вибирати біля коси чи перекату. Найкраще бере зранку до півдня і вночі.

Якщо ви почуєте з розмови рибалок, що хтось піймав чорнобрюшку, йдеться про підуста, адже іноді його називають саме так. Назва цілком виправдана. Внутрішній бік черевця в нього вкритий темною, майже чорною плівкою. А основна назва — підуст, можливо, походить від характерного розташування рота знизу на голові, під підборіддям. Це зумовлює і спосіб його харчування і життя. Тому ловлять цю рибу з дна, маючи спеціально пристосовані для цього снасті.

Для наживки найчастіше використовують дрібних земляних чи червоних черв’яків. На глибоких місцях з піщаним чи трохи замуленим дном підуст добре бере на опариша, кульки з хліба, тверді шматочки пшоняної або манної каші.

Підсікати здобич рекомендується не тільки тоді, коли поплавець зупиниться, а й коли він помітно притишує рух.

Для принади найкраще використовувати рубані черв’яки, парені висівки, крихти хліба, навіть круту гречану кашу. Не треба кидати принаду в глиняних кульках. Риба зупиняється біля них і менше звертає увагу на гачок з наживкою.

Найпоширеніша снасть для ловлі підуста — поплавцева вудочка. Вудлище вибирайте легке, гнучке, міцне. Жилку беріть не товсту, поводок перерізом 0,2 мм. На ньому чіпляють шротинку або свинцеву трубочку та невеликий гострий гачок. Ловлять впроводку.

На особливо глибоких місцях і річках з повільною течією цікаво ловити підуста на донну вудочку з підсічною за кивком вудлища чи за сигналом клювання, що передається по волосіні.

Підуст не ходить сам. Піймавши одного, почекайте, поки підійде зграйка. М’ясо в цієї риби кістляве і за смаком поступається багатьом рибам. Проте ловля підуста дуже цікава. Спіймана здобич швидко псується, тому треба її негайно звільнити від нутрощів, добре промити і підсолити. Підуст найсмачніший у в’яленому вигляді.

ПЛІТКА

Насамперед зауважимо: це найпоширеніша риба наших іюдойм. Легше сказати, де її немає, ніж де вона ловиться. Па річках з швидкою течією, в озерах, ставках, затоках, стариках. Бажаний і улюблений трофей рибалок: і тих, хто имерше взяв у руки вудочку, і досвідчених. Вона клює цілий рік: трохи гірше бере взимку, а влітку, навіть під час спеки,коли інша риба не клює, можна побачити рибалок, які раз у раз вихоплюють з води рибу. Це клює плітка.

Придивіться до неї: блищить сріблом, губи, наче в міської красуні — рожеві. Таке враження, що вона зловилася для того, щоб порадувати серце рибалки. Багато рибалок надають перевагу саме цій рибі.

На наживку для неї згодиться все, що є під руками. Дощовий черв’як, мотиль, опариш, хліб, тісто, замішане тут же на березі, парена пшениця, мастирка — все стає в пригоді. А ще як трохи підкинути принади — відбою не буде від риби. Для неї годиться розварена макуха, потовчені і змішані з піском черепашки, пшоняна каша. Давати принаду треба невеликими порціями.

Найкраща і найпоширеніша снасть для ловлі плітки — легенька поплавцева вудочка. Правда, дехто з рибалок ловить плітку навіть на спінінг, використовуючи його як донку. При цьому частіше бере велика риба. Вудлище бажано мати бамбукове, завдовжки 6—7 м, з тоненьким кінчиком. Жилку беруть перерізом 0,15—0,2 з поводком 0,1 мм. Гачки—найменші. Поплавець — з пір’їни, дуже чутливий, який треба добре вивірити. Тягарець від гачка кріплять на відстані 10—15 см, використовуючи для нього шротинки.

Взимку ловлять плітку на мормишку, користуються і поплавцем, який занурюють на 2—3 см нижче поверхні води, щоб він не вмерз у лід.

Для зимового підлідного лову треба мати, як кажуть рибалки, «музичну» снасть. Це значить, що вудка повинна бути короткою, гнучкою і легкою. Поплавець — кульковий, з пінопласту чи корка, жилка тоненька, маленький гачок.

Клювання плітки, особливо взимку, дуже обережне, часто майже непомітне, отже, краще зайвий раз підсікти.

Ранньою весною після сходу криги риба тримається берегів, облюбовує тихі плеса з глинистим чи кам’янистим дном. У стоячій воді цю рибу слід шукати неподалік від водоростей, біля затоплених кущів, очерету, верболозу.

На березі треба поводитися тихо. Влітку плітку шукають у ямах з піщаним дном, біля крутих берегів. Велике задоволення ви одержите від риболовлі впроводку у місцях, де тиха течія.

Яка буваэ риба.

0

3

ТОВСТОЛОБИК І БІЛИЙ АМУР

Риби ці рослиноїдні, належить до родини коропових. Батьківщина — тихоокеанське узбережжя Азії від Амура до півдня Китаю. Свого часу їх завезли у водойми нашої республіки, де вони з успіхом прижилися, тож є надія зловити таких «емігрантів».

Білий амур — велика риба, яка швидко росте і досягає маси до ЗО кг. Годується водяною рослинністю, а під час повені — і надземними травами. За свідченням рибалок, найкраще ловити амура на листочки очерету. Вибирати їх треба з підводної прикореневої частини, м’якуш розрізати на невеликі шматочки і наісаджувати на гачок, найкраще гармошкою. Можна його ловити також на підсмажену на олії м’якушку хліба з додаванням дрібно посіченого очерету.

Товстолобик живиться зоопланктоном. Деякі рибалки з успіхом ловлять його на ті ж наживки, що й коропа. Улюбленою наживкою для товстолобика є земляні та червоні перегнійні черв’яки, очищені від пднцира дрібні черепашки, личинки метеликів та хрущів, а також парений горох і кукурудза, шматочки соняшникової макухи, молоді паростки водяної рослинності. Ловити краще рано-вранці та під вечір, коли товстолобик виходить на жировку до заростей жорсткої водяної рослинності на мілку воду. З огляду на значну масу, якої досягає ця риба, снасті для її ловлі потрібні міцні.

Товстолобик і білий амур дуже полохливі. Коли рибалка не маскується на березі, вони завжди від нього ховаються на глибину і наживку не беруть.

При ловлі цих риб треба враховувати особливості водойми: рослинність, температуру води, тваринні організми, що її населяють. Звичайно, як і для кожної риби ,зокрема для амура і товстолобика, не можна дати універсальних порад, тим більше, що ці риби ще мало вивчені і описані у науковій літературі, але те, про що ми розповіли,— може стати у пригоді.

КОРОП

Короп — озерно-річкова прісноводна риба, яка не уникає і солонуватих вод. Живе в спокійних затоках, переважно мілководних і добре прогрітих сонцем з намулистим дном. На зиму залягає в глибокі ями, припиняє годуватися і сповільнює дихання. З настанням весняної повені виходить на заплави. При температурі води + 18—20° С починає нереститися. Росте швидко. У річному віці довжина його може досягти 18—19, а в п’ятирічному —50 см.

Тулуб у коропа товстий, середньої висоти, видовжений. У спинному і анальному плавцях є тверді, загострені кістяні промені. Спина — чорнувато-зелена, боки і черево — жовтуваті або золотисті. Будова тіла й забарвлення свідчать про те, що короп — придонна риба. Але він може підніматися й на поверхню води. Тримаються коропи зграями, але великі риби живуть поодинці.

Добре клює влітку. Перед різкою зміною погоди клювання слабшає або зовсім припиняється. Похмурі дні з невеликим дощем перешкоджають ловлі, особливо вранці.

Короп — жвава і сильна риба. Тому багато рибалок для його лову застосовують суцільне вудлище з бамбука завдовжки від 3 до 5 м. Треба мати міцну волосінь із перерізом 0,4 мм і міцні ковані гачки. Можна використовувати й донну вудочку. Наживка — черв’яки, але треба мати на увазі, що короп любить парений горох та кукурудзу.

Риба дуже примхлива. Іноді її важко спокусити навіть такою смачною наживкою, як манна каша з макухою. А ось картопля коропу завжди до смаку. Як її приготувати? Слід брати картоплю жовтувату на колір, нерозваристих сортів, її варять обов’язково з шкуринкою, яку потім знімають. Краще картоплю трохи недоварити.

РАКИ

Річковий рак належить до безхребтових тварин. Тіло його поділене на головогруди, покриті буро-зеленим хітиновим панцирем, і членисте черевце з широким плавцем. На голові — дві пари вусів. Очі посаджені на стебельця, які за допомогою спеціальних м’язів можуть висуватися, наче перископи у підводному човні. Міцний панцир захищає рака від ворогів, але стримує його ріст. Тому він час від часу линяє. У водоймах нашої республіки сезонні линьки раків у травні й серпні.

Живуть раки переважно в прибережній смузі, хоча зустрічаються на глибині до п’яти метрів. Скупчуються під крутими берегами, де виривають невеликі нори. Люблять чисту воду і несильну течію.

Рак — тварина сутінкова. Інтенсивно харчується після заходу сонця й на світанку, а за похмурої погоди може полювати цілий день. До його «меню» входить як рослинна, так і тваринна їжа, під час пошуку якої він може виповзати на берег і залишатися без води по кілька годин.

Улюблені ласощі рака — пагони рдесника, водяної гречки. Не відмовляється й від молюсків, личинок струмочника, одноденок, комарів та інших комах, не гребує заснулими рибами, невеликими жабами й пуголовками.

Найбільшої маси раки сягають навесні і восени. Трапляються екземпляри завдовжки до 20 см і масою до 250 г, хоча така здобич буває надзвичайно рідко.

СОМ
Сом — мешканець глибоких ям у водоймах. Інколи зустрічається в озерах, ставках, але віддає перевагу річковим руслам. Як жодна інша риба, сом веде осілий спосіб життя. Цікаво, що в одному місці він може мешкати роками. Лише навесні під час повені виходить на мілкіші, залиті паводковими водами ділянки заплав.

Це єдиний представник родини сомових у водоймищах нашої республіки. Тіло його видовжене, голова велика. На ній особливо впадає в очі велика паща, оточена трьома парами вусів. Голова і тіло вкриті м’якою шкірою, яка виділяє багато слизу.

У перші роки життя сом росте дуже швидко. Наприкл ад, у пониззі Дніпра у дворічному віці його довжина Досягала близько 50—60 см. Пізніше темп росту дещо уповільнюється. Іноді зустрічаються соми-гіганти віком понад 25 років і масою понад 100 кг. Дещо менші за масою і віком досить часто потрапляють на гачки донок, і спінінгів.

В уподобаній схованці сом живе все літо і осінь. На Зиму залягає в глибокі ями. Найчастіше перебуває поруч із стрімкими, підмитими водою берегами. Любить вибоїни, великі корчі, зруйновані греблі, опори мостів, особливо дерев’яних. Тут він стоїть весь день і лише після заходу сонця виходить на полювання і продовжує його цілу ніч до світанку. Із сходом сонця він повертається в місце стоянки.

Сом — найбільший із хижаків, що живуть у прісноводних водоймах. Він харчується малькам-и, раками та жабами. Ловлять сома на живця, черв’яків, раків, м’ясо невеличких черепашок. Для лову застосовують міцну снасть — товсту волосінь, гартований гачок і, звичайно, товсте міцне вудлище.

ЛЯЩ

Якщо рибну ловлю умовно поділити на активну і пасивну, то полювання ляща належить до останнього способу. Таку рибалку полюбляють мрійники, філософи, ті, яким імпонує просидіти цілий день над вудочкою у тихому закутку швидкої річки, час від часу кидаючи корм у воду та розмірковуючи над проблемами життя. Такі рибалки схильні до кльову — нехай і одного — ляща, ніж до безладних покльовок якоїсь малечі.

Про спосіб життя цієї риби та місцеперебування у воді, здається, подбала сама природа. Лящ має широке коротке тіло, яке не пристосоване для далеких мандрівок і непридатне до життя на сильній течії. Живуть лящі поблизу гирла великих річок, а також в їх дельтах та лиманах, облюбовують річки з невеликою течією.

Для своєї «прописки» обирають глибокі закорчовані ями з трохи замуленим, піщаним або глинистим дном, а також глибокі плеса. Щоб ловити лящів, треба знати місця їх стоянки. Глибокі місця на річці легко визначати за своєрідними ознаками: глибина поблизу круч, крутих поворотів річки чи на прямих ділянках нижче невеликих швидких перекатів. На глибоких місцях з відносно рівним рельєфом дна поверхнева течія помітно слабшає, на ямах закручується у водориї, над промоїнами дна витягується дещо спіненою поверхневою смугою.

Треба пам’ятати, що лящі оселяються не на всякій глибині. В ковбанях з сильними водориями біля дна збирається багато каламуті, що утруднює дихання і засмічує зябра риби, тому вона тікає з таких місць. Любить лящ чисту придонну течію. Чи спостерігали ви вранішні та вечірні зорі? Там, де є лящ, вода немов плавиться — це грає риба.

В такі часи лящ показує рибалці високе перо спинного плавця і одразу зникає в глибині. Про нього деякий час нагадують широкі концентричні кола, що розбігаються по поверхні. Скупчення лящів вночі легко виявити під час вильотів одноденок, тоді на ямах не припиняються сплески великої риби й до самого ранку розлягається навкруги ледь чутне причмокування — з таким характерним звуком лящ заковтує комаху.

Основним кормом лящів є ніжні водорості та їхні корені, хробаки, комахи і їх личинки, насіння берегових трав, що потрапляють у воду. Особливо люблять лящі мотиль, одноденок, горох, парений овес, опаришів.

Лящ—риба зграйна. В місцях, де лящі перебувають постійно, вони збираються великими віковими групами і для харчування їм потрібна добра кормова база.

Збираючись ловити ляща, рибалка повинен знати й інші особливості поведінки цієї риби. Помічено, що лящі чутливі до фаз місяця. На клювання дуже впливають зміни рівня води і погоди. Лящі добре ловляться при повному місяці і значно гірше—на молодику.

Особливо цікаво ловити лящів теплої місячної ночі на донки з дзвіночками. Горить на березі вогнище. Червонуваті багряні відблиски танцюють по обличчях рибалок. По воді стелиться срібна місячна доріжка, а дзвіночки вудочок не дають спати ні вам, ні вашим приятелям...

0


Вы здесь » Одесский форум.Форум Одесса. » Форум Туризм » Яка буваэ риба.


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2019 «QuadroSystems» LLC